Приїхали молодята в глухе село, аби провести медовий місяць.
Винайняли кімнату в бабусі.
Зачинились і, відповідно, не виходять.
І так день, другий, третій.
Бабця, зрозуміло, хвилюється, стукає до них у двері, питається, як справи.
Ті відповідають — нормально.
Далі діалог:
— Ви б хоча б пішли поїли, — каже бабця.
— Ні, ми ситі, – відповідають молодята, — харчуємося плодами кохання.
— А, ну харчуйтесь, харчуйтесь, — заспокоюється бабця, — тільки шкірки від плодів у вікно не викидайте, а то гуси давляться!
